Хапали книги, наче пиріжки,
І пахла фарба типографська хмелем
Від слова повноводної ріки,
Що літери горнула дужим селем.
Хапали книги, білі сторінки,
Із чорними гвіздками рідних літер,
І били навідліг слова стрімкі,
Й будив серця жаги читання вітер.
Хапали книги – слів скажений рій,
Давно забуте слово стигло медом,
І шаруділи аркуші – відкрий! –
Відкрий! – благали…
Це ставало кредо.
Такий чудовий віршик написали активісти, які створюють Бібліотеку української книги в Сєвєродонецьку.
А ми із задоволенням поділились великим пакунком книжок від видавництва «Ранок».
Останні коментарі